Історик, який міг досягнути висот у науці, проте обрав шлях воїна. Згадаймо Дмитра Євдокимова

Кожного дня о 9 ранку українці вшановують пам'ять тих, чиє життя взяла російсько-українська війна. Сьогодні вшануємо пам'ять Дмитра Євдокимова.

Друзі пам'ятають Дмитра Євдокимова як чоловіка, який читав книги, вивчав історію та показував мудрість не зважаючи на свій юний вік. Він славився як гарний оратор і міг протриматися на пляшці води та баночці аджики весь день. 29 березня 2022 року, у віці 23 років, цей захисник загинув під час боїв за Батьківщину.

Дмитро Євдокимов народився в 1998 році в місті Тростянець на Сумщині. Він закінчив Сумський обласний ліцей-інтернат для талановитої та обдарованої молоді та активно брав участь у Сумській обласній Малій академії наук. Він також був одним з організаторів фестивалю "З України - в Україну" та інструктором патріотичного юнацького табору "Коловрат". Дмитро вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, мріючи стати істориком. Однак на третьому курсі він взяв академічну відпустку, щоб навчатися в Українській академії лідерства в Харкові.

Той, хто пише українську історію, пам'ятатиме Дмитра Євдокимова як талановитого студента, який завжди тягнувся до знань і дарував інтересні відомості під час дискусій. Його приголомшувала широта наукових інтересів і бажання знайти корисні уроки в історичному досвіді інших народів та країн. Дмитро пішов на війну, служачи своїй країні, із думкою про свободу та незалежність України.

Дмитро Євдокимов почав свій військовий шлях як доброволець у Житомирі та служив у десантно-штурмових військах української армії. Після звільнення Житомирщини він був переведений на Донеччину та потім на Ізюмський напрямок. Там, у боях, він був вбитий 29 березня 2022 року. Його поховали в рідному Тростянці на Сумщині.

Друзі й рідні люди пам'ятають Дмитра Євдокимова як особу, з якою було завжди легко та цікаво спілкуватись. Він був завжди готовий допомогти та поділитись знаннями, і його щирість та щедрість були безсумнівними. Хлопець, який мав багато друзів, але завжди був на сторожі. Його друзі пригадують, як він розповідав цікаві історії та залишався завжди позитивним навіть у важкі моменти.

Дмитра Євдокимова вшановує не тільки його сім’я та друзі, але й українська громада. Він став загальнонаціональним героєм, який віддал своє життя за свою країну та свободу України. Його заслуги і вчинки завжди будуть запам'ятовуватись. Це непоправна втрата для усіх нас, але ми повинні пам'ятати та вшановувати таких героїв, як Дмитро Євдокимов, які пожертвували своїм життям для блага нашої країни.

Нехай Дмитро Євдокимов вічно залишиться в наших серцях і нагадує нам, нащадкам, про нашу відповідальність перед нашою Батьківщиною.