Ми не можемо повернутися назад, бо мирний світ давно змінився

Світ, в якому ми живемо, є надзвичайно старовинним, набагато старішим, ніж здається на перший погляд.

Усі наші битви, наші війни, якими ми так гордо наповнюємо свої життя, не є нічим більшим, крім декількох сторінок з цієї давньої книги.

Поля, де зіткнулися тисячі воїнів, імена яких повторювалися у сні усієї планети, насправді не є чимось іншим, окрім маленьких рисунків на сторінках цього великого твору.

Все, що потрібно, це хвилина відвертого погляду, і ми переносяться в минуле на п'ять століть назад, і нічого не змінюється: Варшава, Русь і Литва об'єднуються, фланги треба охороняти, гарматні створи здаються страшною чорнотою - а воїни думають про те, як вони заповнять свої кишені та полінця, коли вони повернуться до мирного життя.

***

Одне з тих речей, які легко не помітити, це те, що і мирний світ, і мирне життя змінюється.

На передовій настають нові часи, арени битв змінюються, зброя стає швидшою або повільнішою, але все життя залишається про зміну.

Але ми знаємо, що світ, який ми залишили позаду, теж має свої весни. На жаль, нам немає шляху назад, бо мирний світ змінився і більше ніколи не буде таким же, як раніше.

Дружба на полі бою, братерство ветеранів, воєнні честі - я не знаю, чи збережеться це все, коли ми повернемося до цивільного життя. Я вже був на цій дорозі, я бачив, як добро, яке ми намагалися зберегти в собі замість отримання воєнного трофею, швидко зникає.

Але є одна річ, на яку ми можемо розраховувати, це наші вороги. Вони ніколи не зрадять, вони ніколи не порадують нас, вони ніколи не засмутяться через нас.

Можемо бути заковані в підручники історії, але ми пробиватимемось через нову мову. Чорнота зла, проти якого ми боролися, допоможе нам в цьому завданні.

• В Україні досі триває Перша світова війна
• «Хотіли відрізати руку, але я не дав». Історія одного поранення
• Майдан під час війни неприпустимий. Але...
• Найважливіша спеціальність на війні
• Історія про Ідеального сержанта