На Рівненщині створюють каталог місць пам'яті про Українську повстанську армію

На обох фото той самий курган загиблим упівцям на околицях села Дермань на Рівненщині. На світлині 1993-го ми бачимо живих учасників подій, світлу галявину й упорядкований простір довкола. Цього року курган важко було знайти серед рясно зарослої акації. Огорожа довкола обвалилася, напис на табличці хреста витерся. А тих, хто пам'ятають її розташування, залишилися одиниці. Саме ж село Дермань совєти так ненавиділи, що 1946 року розділили на два й дали назву Устенське 1 і Устенське 2.

Історична пам'ять умовний і крихкий конструкт, який вибудовується в зіткненні політичних і корпоративних інтересів, ідеологічних настанов. Пам'ять спільноти формується за допомогою символів, наповнених сенсами. Тому її можна, так би мовити, редагувати. Чим успішно займалися в Совєцькому Союзі.

Проєкт "Місця пам'яті про УПА: каталог пам'яток історії на Рівненщині", який цьогоріч втілює ГО "Рівненська Горинь", має на меті зібрати та систематизувати інформацію про пів сотні місцевих пам'яток. Усю зібрану інформацію представлять у вигляді електронного каталогу. Розгорнуто опишуть місця пам'яті, які створено за ініціативи жителів громад, зафіксують стан цих пам'яток і перспективу їх внесення до реєстру культурної спадщини. Команда спеціалістів робить і кабінетні дослідження, і експедиції, під час яких фотографують та знімають на відео пам'ятки, проводять зйомки топографії їх розміщення та опис актуального стану.

За цими сухими рядками ховається зовсім інша перспектива дослідження на місцевості. Уже перша експедиція дарувала дослідникам сюрпризи.

 У селі Дермань ми їхали шукати місце поховання генерал-хорунжого УПА, полковника Української Народної Республіки Леоніда Ступницького й таємничу Турецьку скалу, говорить керівник проєкту та голова Громадської організації "Рівненська Горинь" Олександр Денисюк. Але отримали дещо більше. Місцевий краєзнавець Федір Єфімчук розповів, що в лісі є повстанський курган, от тільки дорогу він погано пам'ятає. Проте ми звернули лише один раз не туди й у густих заростях колючої акації знайшли великий курган. Його увінчував високий дубовий хрест, біля підніжжя була ікона, що впала від часу, й табличка, на якій стерлися імена… На вершину вели кам'яні сходи, заховані зеленою парослю, а довкола ще можна було побачити залишки паркану. Хто встановив цей хрест? І хто знайшов тут останній спочинок? Пан Федір швидко знайшов відповідь на наші запитання та продемонстрував фотографію 1993 року.

Важливі для нашої держави символи забуваються без належної підтримки, однак сучасна Україна продовжує формувати свою історичну пам'ять. Для цього відшукують символи, стерті комуністичним режимом. Одним із таких символів є боротьба УПА. Саме тому у своїх експедиціях учасники проєкту не тільки відшукують нові пам'ятки, а найперше повертають їх у сучасний контекст і життя спільноти.

Нині, як і 100, і 50 років тому, ми боремося за виживання супроти того ж ворога. Тому пам'ятати боротьбу УПА наш обов'язок перед минулим і сучасним.