Окупанти розбомбили будинок. Згадаймо дворічного Кирила Раізова з Маріуполя та його родичів

Кожного дня о 9 ранку українці вшановують загиблих внаслідок російсько-української війни. Сьогодні згадаємо Кирила Раізова та його сім'ю.

Кирилу Раізову було два роки. Він помер 13 березня у Маріуполі на Донеччині. Його сім'я ховалася в підвалі будинку від російських обстрілів. 13 березня 2022 російські військові скинули на будинок авіабомбу, і Кирилу Раізова вбило. Його мама Тетяна вижила, але отримала серйозні опіки. Батько Кирила та його дядько також вижили, але його бабуся, два дідусі, тітка і інший родич загинули.

У дні обстрілів Кирило просив маму не пригнічувати його. Коли мама хотіла прикрити сина від себе, обстріл почався. "Я не встигла його прикрити", - сказала мама Кирила Тетяна Раізова.

Кирило був слухняною та розумною дитиною. Він любив гостинно пригощати інших та ділитися своїм. Він також любив танцювати і вже в два роки багато говорив. "Я була щасливою мамою з ним. Він був моїм янголятком, моїм сенсом життя, моє сердечко, мій добрий малюк", - сказала Тетяна.

Тетяна та Денис познайомились у 2017 році в Інтернеті. Переписувалися декілька місяців, але не могли зустрітися, оскільки Денис був у рейсі морем. Дівчина працювала торговим представником і займалася нарощуванням вій.

Коли Денис повернувся з рейсу, вони почали зустрічатися. У 2019 році Тетяна зачала. "Коли ми почали жити разом, ми обоє зрозуміли, що хочемо мати дитину. Я почувала, що під серцем в мене малюк. Я зробила тест на вагітність і побачила дві смужки. Пізно вечором ми пішли в аптеку, щоб впевнитися", - згадала жінка.

Улітку 2019 року вони одружилися. Вагітність пройшла без проблем. "Ми любили їздити на море та проводити час разом. У вечірній час ми ходили на пляж - це був найкращий час разом", - розповіла Тетяна.

Тетяна та Денис думали про ім'я для своєї дитини. Вони швидко знайшли ім'я Кирило для хлопчика. 7 листопада 2019 року у них народився син. Після пологів Тетяна почувала щастя, що так довго чекала на цей момент. "Народження сина було для нас великим щастям", - сказав Денис.

Після народження Кирила, Тетяна з сином переїхала до своїх батьків. Там вона отримувала допомогу від батьків. Кирило був як будь-яка дитина: їв, спав і плакав, коли щось неспокоїло його.

Після народження сина, Денис ще декілька разів виїжджав у рейси, а потім знайшов роботу в порту Маріуполя. Він хотів бути поруч зі своїм сином та допомагати дружині.

Після початку російської агресії, родина переїхала до батьків Тетяни, де зібрались всі родичі. Вони ховалися в підвалі і лише виходили, коли ставало тихо. Багато часу проводили біля саморобної печі.

13 березня 2022 всі їх при нічливому обстрілі були в підвалі. Після сніданку Денис пішов провідати свою маму, а решта сім’ї зібралася в одній кімнаті. Кирило грався поруч, але Тетяна була сонна і втомлена. У цей момент почалося обстрілювання. "Мій батько закричав, щоб я взяла Кирила і збігала до укриття. Я спробувала, але зробила це повільно. Коли я зробила кілька кроків, все спалахнуло і почулась сильна вибухова хвиля. Я відчула запах паленого м’яса і відчула біль", - згадала Тетяна.

Один снаряд влучив просто в будинок, а інший – на подвір’я. Усі кімнати були зруйновані, а родичі залишилися під уламками. Тетяна відкрила очі лише на голос Дениса, який намагався витягти її. Під уламками Кирило лежав на відстані витягнутої руки від матері. Загинули його мама, тато, бабуся, дідусь, тітка та дядько.

Денис поховав родичів, поховавши їх у спільну могилу. Тіла поклали одне на одного, і Кирила поклали зверху. Тетяна вижила, але отримала серйозні опіки. Їх дісталися до Донецька, де провели операції на трансплантацію шкіри. "Мій чоловік та брат завжди були поруч і допомагали мені", - сказала Тетяна.

Тетяна дісталася до Москви, а звідти разом із чоловіком виїхала до Норвегії. Там вони зараз живуть. "Мені тут дуже добре піклуються про мене, і моє здоров'я трішки покращується. Мені хочеться поїхати на могилу до сина, покласти йому квіти та провести час разом. Але я не можу. У мене завжди відчуття провини. Ми відповідаємо за долю нашого сина, і ми помилилися", - переконана Тетяна.

Після року болю у її житті з'явилася тьма. Вона народила дочку. "Ми дуже хотіли мати дитину, і я розумію, що не стану повноцінною, якщо не буду піклуватися про когось", - сказала Тетяна.

Ми вшановуємо пам'ять всіх загиблих внаслідок російсько-української війни. Ми скорбимо і пам'ятаємо про тих, хто віддала своє життя за свободу та незалежність нашої країни.