Раніше я знайома з Іриною Фаріон, коли вона та її студенти створили проект з плакатами, що пропагували українську мову. Тоді в суспільстві широко поширювалася думка, що Україна є дуже демократичною і мова, релігія і національна самоідентифікація не мають значення. Русифікація досягла такого рівня, що перекладали його як свободу слова, а подвійна мораль - в освіті і культурі - стала нормою. Ірина Фаріон зробила багато значущої роботи в захисті української мови, навіть не маючи достатніх ресурсів для поширення своїх проектів. Вона стала голосом для всієї України і справжнім захисником української мови.
У нашій країні ситуація так склалася, що рідну мову можна тільки захищати. Коли хочеш спробувати щось нове, одразу з'являється опорний голос, який шукає недоліки та критику. Бо кожна людина має свої гріхи і недоліки, і всі були виховані в в сім'ї, де мова була об'єднувальним чинником. Дотанцювались і доспівались майже до того, що книги розраховані на українців були лише наполовину в українській мові.
Але ті, хто знає і має пам'ять, розуміють, що відбувається з мовою, культурою та виданням книжок в незалежній Україні. На адресу Ірини Фаріон метаються звинувачення у зраді без жодних доказів. Вона обзивається і принижується, спробуючи ламати її як людину. Ті, хто звинувачує, говорять про неї гірше, ніж те, що вона каже. Люди, будьте розумні, ви - люди! Ви хочете вироку, хочете жертви? Вона є, але вона не та, яку ви хочете. Жертовна праця Ірини Фаріон на полі мови протягом багатьох років є безцінною, переконливою і впливовою.
Я вірю, що багато людей розуміють це. Я вірю в Ірину Дмитрівну, що вона нас чує. Бажаю їй сили та мужності. Ми витримаємо! Ми переможемо! Україна на першому місці!
