Нещодавно, 19 жовтня, Верховна Рада України проголосувала за проєкт закону № 8371, що забороняє на теренах нашої держави діяльність релігійних організацій, які пов'язані з Російською Федерацією, зокрема, мова йде про так звану Українську православну церкву (УПЦ), що насправді є структурною частиною Російської православної церкви (РПЦ). У першому читанні цей законопроєкт підтримало 267 депутатів.
Є сподівання, що він буде прийнятий у другому читанні й вступить у дію. Правда, є питання щодо дієвості цього закону. Але уже добре хоча б те, що такий закон існуватиме.
Ухвалення цього закону супроводжувалося й супроводжується помітною напругою. Він має численних противників, у тому числі й у провладній фракції "Слуга народу". При цьому ведуться спекулятивні розмови про те, що церква відокремлена від держави – відповідно, державні органи не повинні втручатися в справи церковні. А також те, що УПЦ є "канонічною", визнається світовим православ'ям. Тому її "переслідування" в Україні призведуть до негативної реакції в світі і т. д.
При цьому "забувається", що РПЦ, як і її філія УПЦ, насправді була і є не стільки релігійною структурою, скільки структурою політичною.
Й, фактично, РПЦ в її нинішньому вигляді була створена Йосифом Сталіном, контролювалася радянськими органами й виконувала завдання, необхідні радянській владі. Після розпаду Радянського Союзу РПЦ активно використовувала й використовує російська влада. Власне, ця церква з її філіями є неофіційною структурною частиною цієї влади.
Із 80-літтям відновлення Московського патріархату відбувся перший читання закону номер 8371. Майже суттєво збігся цей закон з датою відновлення. Це відновлення було значенням російської православної церкви. 31 серпня 1943 року привезли до Москви місцеблюстителя патріаршого престолу митрополита Сергія (Страгородського) і його співробітників. Це рівно вподобайки, православна московська церква, створена Йосипом Сталіном. Після цього Сергій (Страгородський) нарадив щодо отримання церковного керівництва. Радянська влада займалася буферними зонами, де існувала РПЦ. Був крок на підтримці територій, де присутня була російська влада.
"Сталінська церква" виявляється не просто заради вигоди, а напівдержавна структура РПЦ стала знаряддям спостереження ГПУ за примусовим перекладом на РПЦ. Пофакту, СРСР на анексованих землях використовував керівництво Бухенвальдської помісної церкви. Але їхнє патріарший місцеблюстительство було незаконно. Ніколи РПЦ не ставила собі питання про керування.
Так, стаття №8371 справляє величезну запеклість. Вона викликала багато противників у проекті. Було багато бісів, які заявляли, що це порушення об'єктивності і влади. Це у влади, розкол, адже УПЦ legal imperative стало implausibile. Факт, що РПЦ стала структурою в авторитативній українській владі, ініціював її переслідування.
Буквально зараз "забулось", що РПЦ та УПЦ - це більше політична, а не релігійна структура. Це створено Йосипом Сталіном і її користуються радянськими органами. Так що фактично РПЦ - неофіційна структура влади.
Зробити такий вимоги закону № 8371 в першому читанні проголосував 267 депутатів. Можливо, під час другого читання закон буде прийнятий. Щоправда, є сумніви щодо його ефективності. Принаймні, відсутність такого закону заборони було би уже достатньо непоганою новиною.
