"Як Путін веде Росію до катастрофи" - Гідеон Рахман

Думки у британському діловому виданні The Financial Times оглядача Гідеона Рахмана

"Не списуйте Росію з рахунків", - пробурмотів застереження європейський дипломат з великим досвідом роботи в Москві. Це справедливе зауваження. Вторгнення Володимира Путіна в Україну пішло не так, як планував російський диктатор. Але Росія залишається величезною країною з великими ресурсами та безжальною, жорстокою владою.

Українські спецслужби вважають, що подальші хвилі мобілізації можуть дозволити Росії розгорнути армію у два мільйони людей для відновлення наступу наприкінці цього року. Президент Володимир Зеленський недавно попередив, що Москва незабаром може зробити нову спробу захопити Київ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Для України ключова ціль - Мелітополь" - Сергій Грабський

Але навіть прорив на полі бою не зможе принести Росії міцну перемогу. Уявіть, що путінські сили здійснили якесь згубне диво, перемогли Україну та повалили владу Зеленського. І що тоді?

Реальність така, що поранена та ізольована Росія втягнеться у багаторічну партизанську війну, порівняно з якою Афганістан буде схожим на пікнік. Окупаційні сили або колабораціоністський уряд у Києві будуть зазнавати постійних атак. "Перемога" кине Росію у довгострокову катастрофу.

Путін та його союзники продовжують втішатися історією. Росія зазнала жахливих поразок від рук Наполеона і Гітлера, але, зрештою, перемогла. Але ці війни були оборонними. Знаючи, що відступати їм нікуди, росіяни билися до переможного кінця. На цей раз свою Батьківщину захищають українці.

У попередніх великих війнах Росія була частиною європейської коаліції. Вперше РФ не має союзників на Заході. Навпаки ступінь згуртованості навколо США досягла небаченого раніше рівня

У попередніх великих війнах Росія також була частиною більшої європейської коаліції. Тепер, як зауважив у недавній статті прокремлівський стратег Дмитро Тренін: "Вперше в історії Росії, РФ не має союзників на Заході". Насправді антиросійська коаліція сягає далеко за межі Європи. Як похмуро додає Тренін: "Ступінь згуртованості між англомовними країнами, європейськими та азіатськими союзниками навколо США досягла небаченого раніше рівня".

У цій новій ситуації Росія змушена шукати друзів в Азії та Африці. Кремль трохи втішає себе, що провідні країни "Глобального півдня", такі як Китай, Індія, ПАР та Індонезія, не приєдналися до міжнародних санкцій проти Росії. Але, за винятком Ірану, вони не дали РФ військової підтримки, яка б відповідала потоку західної зброї в Україну.

Опора на "Глобальний південь" передбачає переорієнтацію російської економіки, яка протягом останніх 30 років будувалася переважно на експорті енергоресурсів до Європи. Росія також перебуває у небезпечній залежності від Китаю.

Коріння проблеми в нездатності Путіна змиритися зі втратою РФ статусу великої держави

Як Путін втягнув свою країну в цю халепу? Коріння проблеми у його нездатності змиритися з втратою Росією статусу великої держави, з чим зіткнулися інші європейські держави. Катастрофічним еквівалентом дій Путіна було б британське вторгнення до Ірландії.

Європейський лад, про який Путін згадує з ностальгією, був побудований на суперництві великих держав. Не в змозі зрозуміти нову систему, засновану на співробітництві між державами під егідою ЄС і НАТО, він у результаті ізолював Росію від усього європейського континенту. Як каже Анджела Стент із Джорджтаунського університету, "Путін зачинив вікно в Європи, яке відкрив Петро I" у 1700-х.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Відбувається перша війна за участі роботів" Валерій Яковенко

Якби Путін був готовий визнати, що Росія знаходиться на рівні нижче наддержав, у Москви був би шанс відігравати роль середньої держави, що врівноважує. Натомість Путін вторгся в Україну. Іронія в тому, що Росія, швидше за все, вийде з цієї війни ще більш ослабленою.

Безвихідне становище Росії призвело до певного нігілізму серед частини еліт країни, а телеведучі вголос фантазують про ядерну війну та Армагеддон. Російські стратеги, які дедалі частіше висувають аргументи на користь продовження війни, роблять це не тому, що бачать реальну перспективу перемоги, а тому, що про поразку надто важко думати. У своїй похмурій статті Тренін, колишній полковник російської військової розвідки, а потім директор нині закритого "Московського центру Карнегі", стверджує, що "хоч теоретичний шлях капітуляції існує" для РФ, цей варіант неприйнятний, бо спричинить "національну катастрофу, можливий хаос і беззастережну втрату суверенітету".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путін готується до великої ескалації" Олександр Данилюк

Страх перед таким результатом приводить Треніна до висновку, що Росія не має іншого вибору, крім як продовжувати боротися як "країна-воїн, що захищає свій суверенітет і цілісність", навіть попри те, що це вимагатиме "великих жертв" протягом "багатьох років". Слідування цим кривавим шляхом, стверджує Тренін, вимагатиме "беззастережного патріотизму еліт".

Але це дуже своєрідне визначення патріотизму. Який патріотичний росіянин захоче продовжувати посилати своїх співвітчизників на смерть у жорстокій агресивній війні, яка робить країну дедалі біднішою, дедалі більш ізольованою, дедалі більш диктаторською, і дедалі більш ненависною у світі?

Справжні російські патріоти - це ті, багато з яких сидять у в'язницях або у вигнанні, й сповнені рішучості зупинити Путіна та його війну. Тільки коли це станеться, Росія матиме шанс відновити свій моральний, економічний і міжнародний статус.

Переклад Gazeta.ua