Степана Бандеру, лідера ОУН, було вбито 15 жовтня 1959 року в Мюнхені, ФРН. Вбивство було здійснене за наказом голови КДБ Олександра Шелепіна і першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова.
Того дня Бандера, який приховувався під ім'ям Штефана Попеля, повертався до свого будинку на вулиці Kreittmayrstraße 7. Агент КДБ Богдан Сташинський, який мав псевдонім Олег, чатував на сходовому майданчику між першим і другим поверхом. У нього був спеціальний двоствольний пістоль, виготовлений у спецлабораторії КДБ №12, заряджений ампулами ціанистого калію. Через можливу потребу стріляти у охоронця Сташинський також прикріпив другу ствол до зброї.
Коли Бандера намагався відчинити двері квартири, Сташинський підійшов до нього, покликав і наставив газету зі схованим пістолем на обличчя. Він двічі випустив постріли і втік. Обидва отруїлися ціанистим калієм, але Сташинський мав антидот при собі.
Степана Бандеру знайшли кровоточачим. Він помер незабаром у кареті швидкої допомоги. Лікарі спочатку поставили діагноз серцевий напад, але пізніше, коли виявили сліди ціанистого калію, винесли версію про самогубство, хоча знайомі і родичі не вірили в це.
У 1961 році Сташинський разом із дружиною втік до Західного Берліна, в американську зону впливу. Вони боялися помсти з боку КДБ. Німці передали Сташинського американцям, якім він зізнався у вбивстві лідерів ОУН Лева Ребета і Степана Бандери. 19 жовтня 1962 року йому було присуджено 8 років ув'язнення, з яких він відсидів половину, а потім зник.
В СРСР поширювалася версія, що убивство Бандери було сфабриковано на Заході з метою звинувачення Союзу, оскільки немало підстав для вбивства його.
Установча конференція ОУН відбулася у Кракові 10 лютого 1940 року, але прихильники Степана Бандери не визнали полковника Андрія Мельника, обраного головою ОУН. Вони створили ОУН революційну, або ОУН (б).
Після вбивства Євгена Коновальця у 1938 році виник конфлікт між учасниками організації. Андрій Мельник був обраний наступником і наділено титулом "вождя". Він та його прихильники виступали за більш помірковану та авторитаристську позицію щодо українського питання. Молоді українці, яких звільнили з польських тюрем після захоплення країни німцями, залишалися на позиціях інтегрального націоналізму Дмитра Донцова. Різні погляди на майбутню діяльність організації привели до розколу.
Читайте також:
Портал свіжих новин INKORR .
Всі права захищені.
Умови передруку та іншого використання матеріалів видання INKORR.
Партнери сайта:
«Пошук роботи за кордоном»
