Можливі сценарії війни. Прогноз до 2025 року

Стисла версія цього тексту була написана й опублікована 20 листопада 2023. У новій редакції, по-перше, враховані численні зауваження; по-друге, вона пройшла перевірку на зустрічі аналітиків наприкінці року, де картинки, отримані різними методами, майже співпали; по-третє, цей текст розширений і краще структурований. Дякую численним колегам, чий внесок дозволив покращити текст, їх занадто багато, щоб згадати всіх. Але водночас за те, що вийшло в результаті, відповідаю лише я.

Що буде далі?

Ми беремо тут рамку часу мінімум 2 роки, щоб врахувати наслідки виборів в ключових країнах. Нині ейфорія весни 2023 вже минула, маятник суспільних настроїв хитнувся в інший бік, але спробуємо відволіктися від емоцій та підійти до аналізу раціонально. Втім, якщо ви обираєте для себе незнання, зупиніться тут і не читайте далі.

Вхідні дані. Що ми точно знаємо на даний момент:

1. Позиційна війна не призводить до суттєвої зміни лінії зіткнення. За оцінками воєнних аналітиків, спроможність кожної зі сторін в обороні перевищує наступальну спроможність іншої сторони. Попри значні успіхи України в повітрі й на морі, основний фронт війни — сухопутний.
2. Путін обрав стратегію війни на виснаження, в якій авторитарна росія має більше шансів, ніж Україна, бо ми залежимо від демократичних союзників, позиція яких може змінитися після виборів (в які росія буде неодмінно втручатися з цією метою).
3. Захід на даний момент не розглядає сценарій російської поразки як прийнятний для себе, з усіма наслідками щодо кількості й якості постачання озброєнь, жорсткості санкцій тощо. Страхи Заходу та причини неприйнятності для нього російської поразки детально викладені у цій статті.З цього випливають три основні сценарії для України.

1. Війна на виснаження

Найгірший сценарій, і поки що все рухається по цій траєкторії. Зміна влади в країнах Заходу поступово призводить до зменшення підтримки до того рівня, коли Україна не зможе продовжувати війну й буде вимушена вести переговори про мир на умовах росії. Навіть якщо політична підтримка збережеться на нинішньому рівні, є ще два фактори. По-перше, кількість точок напруги у світі зростатиме, відволікаючи від України. По-друге, спроможність Заходу надавати зброю почне вичерпуватися, а переводити американську чи європейську економіку на воєнні рейки ніхто не буде: приватні виробники озброєнь та військової техніки будуть вкладатися у розширення виробництва лише у випадку значних державних гарантій, які сьогодні їм не дасть жоден західний уряд. Ну а Україна в будь-якому разі сама не здатна забезпечити себе сучасною зброєю, хоча мусить робити всі можливі кроки в цьому напрямку.

Фактично цей сценарій означає поразку України, яка не залишає шансів на відновлення економіки (водночас це поразка і росії, але їх влаштовує завершення війни взаємною поразкою). У внутрішній політиці Україна також має проблеми, бо проводити вибори під час безкінечного воєнного стану неможливо (причини добре висвітлені тут); а якщо їх провести, то вони консервують нинішню владу в найгірший спосіб, що дає Заходу підстави остаточно відмовитися від України як недемократичної країни, або призводять до масового протесту, що в час війни матиме вкрай негативні наслідки.

Варіант цього сценарію: згасання інтенсивності бойових дій через низьку спроможність обох сторін, згодом відновлення високої інтенсивності, коли принаймні одна зі сторін буде готова. Якщо жодна зі сторін не буде готова – тоді повільна депопуляція та деіндустріалізація обох країн.

У випадку перемоги росії з великою ймовірністю відбудеться перенесення бойових дій на європейські терени (передусім країни Балтії) без явного спротиву НАТО, але за участі мобілізованих українців у складі російської армії.

2. Заморожування війни

Цей сценарій дає Заходу вихід із нинішньої пастки «поразка, перемога й затягування однаково неприйнятні». В цьому сценарії союзники залишають підтримку України приблизно на нинішньому рівні, щоб не допустити поразки України й не завдати поразки росії. Констатуючи неможливість досягти успіхів, західні союзники схиляють Україну до переговорів про заморожування конфлікту, водночас сильно тиснучи на путіна. Ініціатором переговорів стане або Байден навесні чи влітку 2024 (йому треба виглядати на виборах переможцем або принаймні миротворцем), або вже переможець американських виборів навесні 2025.

Сьогодні цей сценарій може здатися малоймовірним, бо до переговорів не готові ні українське суспільство, ні путін – йому вибори не потрібні, бо ставка зроблена на перший сценарій війни на виснаження. Але чимало факторів можуть змінити ситуацію: наприклад, більшість українського суспільства може не прийняти мобілізацію й почати тиснути на владу (а влада легко перекладе відповідальність на «народ, винний у зриві мобілізації»), або численні розколи в нашому суспільстві (значною мірою створені російськими спец