Стратегія ЗСУ на Донбасі: складнощі української оборони проти ворога

Україна застосовує на Донбасі стратегію повільного відступу, з метою завдати максимальних втрат російським силам. Це викликає різні думки серед експертів та спостерігачів, повідомляє The New York Times.

Українські Збройні сили залишають деякі міста та селища, такі як Мар'їнка, Авдіївка та Вугледар, але це робиться організовано, з метою завдати якомога більше шкоди противникові. Головна мета полягає в тому, щоб ставити надто високу ціну на просування російських військ, втомлюючи їх людськими та матеріальними втратами.

Здається, що українське командування готове пожертвувати деякими територіями ради стратегічної переваги в майбутньому. Франц-Штефан Гаді, військовий аналітик з Відня, підкреслює, що найважливішим фактором є не контроль над окремими населеними пунктами, а співвідношення втрат між російськими та українськими силами.

"Ця війна не вирішуватиметься тим, хто контролює Вугледар або інші тактичні прифронтові міста. Йдеться про те, скільки військ росіяни витратили, намагаючись захопити Вугледар, порівняно з втратами, які понесли українці, намагаючись утримати його", - зазначив він.

За даними українських та західних джерел, у серпні 2024 року російські втрати складали 1200 осіб на день. Аналітики прогнозують, що Росія може вичерпати свої запаси бойових броньованих машин до 2026 року за поточного рівня втрат.

У той же час, Путін сконцентрував економіку на військових питаннях, що дозволяє підтримувати високий рівень виробництва зброї. Незважаючи на втрати, російське суспільство продовжує підтримувати війну.

Успіх стратегії України на Донбасі буде залежати від кількох факторів, включаючи здатність України підтримувати бойовий дух своїх військ та населення, продовження західної підтримки та економічної стійкості обох сторін конфлікту. Залишається невідомим, скільки території Україна повинна віддати, перш ніж російська армія вичерпається, і чи станеться це взагалі.