Український поет Володимир Свідзінський згорів у старому будинку в селищі Непокрите, що тепер називається Шестакове, в Вовчанському районі Харківської області 18 жовтня 1941 року. Його трагічну смерть спричинили агенти НКВС, які спалили його живцем.
Свідзінський працював в Харкові в газеті політуправління "Червона армія" і після цього переїхав до "Літературного журналу". Він перекладав твори давньогрецьких і римських драматургів, а також твори Лопе де Веги, Гюго та Міцкевича. Він також переклав на сучасну українську мову "Слово о полку Ігоревім" з давньоукраїнської. Власні поетичні збірки Свідзінського звинувачували у фаталізмі, тому деякі видання відмовлялися їх друкувати. Незважаючи на це, він продовжував писати для своєї доньки та дружини. В подальшому він став членом Спілки письменників СРСР.
У вересні 1941 року німецька армія наближалася до Харкова, і НКВД отримала завдання арештувати місцевих жителів, які не евакуювалися. Особливу увагу приділяли інтелігенції. Свідзінський переховувався у друзів. Але в кінці місяця його знайшли і арештували, звинувативши в антирадянській агітації та пропаганді, а також у "петлюрівщині".
Поета та інших арештованих мали переправити на схід, але біля міста почалась жорстока битва. Чекісти-конвоїри намагалися врятуватися, але їм не дозволили випустити заарештованих "зрадників". Кати вирішили зібрати понад 300 людей в занедбаному сараї, облити його бензином і підпалили.
Разом із Свідзінським згоріли його рукописи. Перше повне видання його творчості вийшло лише у 2004 році.
"Трійки" УНКВС "Сандармох" відкрили розстрільні справи на 1116 осіб 9 жовтня 1937 року. Того дня були засуджені на страту поет Марко Вороний, письменники Микола Куліш та Антон Крушельницький, режисер Лесь Курбас. Їх звинуватили у зв'язках з "націоналістичними терористичними організаціями" - УВО та ОУН.
Читайте також:
Портал свіжих новин INKORR .
Всі права захищені.
Умови передруку та іншого використання матеріалів видання INKORR.
Партнери сайта:
«Пошук роботи за кордоном»
