Уряд дозволив вилучати землю

Уряд УРСР у 1947 році ухвалив постанову, що регулює використання земель і майна, які залишилися після виселення націоналістів і бандитів з Західної України. Цей документ фактично легалізував грабіж майна українців на користь радянських колгоспів та пропагандистських установ.

Для конфіскації майна Компартії України виділяли робітників з місцевого активу та співробітників МДБ. Вони складали акти, в яких описували всі види майна - будівлі, меблі, коштовності, а також результати сільськогосподарської праці. Вартість цього майна оцінювалась у грошовому еквіваленті. Далі акти розглядалися та вирішувалося питання про використання вкраденого.

Частина будівель передавалася на перетворення у школи, лікарні, притулки, а більшість - перетворювали на клуби, ідеологічні хати-читальні та кооперативи. Решта майна використовувалася для проживання бідноти.

Промислові підприємства передавалися власністю колгоспів разом з землею, сільськогосподарською технікою, посівами та худобою.

Майно передавалося на використання безстроково, але його вартість мала бути відшкодована державі протягом 5 років. У випадку з худобою - протягом 3 років.

Нарком внутрішніх справ УРСР Тимофій Строкач отримав завдання забезпечити охорону майна. Для цього він призначив комендантів, які контролювали "охоронців здобутої власності". Проте, самі коменданти також займалися грабежами.

Менше ніж за тиждень після прийняття постанови почалася масштабна депортація жителів Західної України.

Уряд СРСР у вересні 1947 року ухвалив указ про виселення з Західної України до північних і східних областей Росії членів родин "ОУНівців" та активних бандитів. Операція "Захід" розпочалася 21 жовтня о другій ночі і завершилася депортацією понад 76 тисяч осіб, за деякими даними - понад 100 тисяч осіб.

Чоловіків, жінок і дітей відправляли телячими вагонами до тайги, де їх залишали без будь-яких умов до життя і спустошували 40-градусним морозом.

Читайте також: