Зі школи мріяв стати військовим, як батько. Згадаймо 21-річного Владислава Продана

Пам'ять герою

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Владислава Продана.

Він був надійним другом і цінував дружбу. Всього досягав самостійно. Його захоплював спорт і читання книжок. Завжди серйозний, активний, Владислав Продан став підтримкою для побратимів на передовій. Дуже любив свою сім'ю. Він, як батько, пішов до війська, щоб захищати Україну від окупантів.

Народився Владислав Продан 8 березня 2002 року в селі Клішківці Чернівецької області. Навчався у Клішковецькій середній школі імені Леоніда Каденюка. Ще з 9 класу мріяв стати військовим, як і його батько, який для нього був найкращим другом і прикладом гідного чоловіка. Опісля вступив у Кам'янець-Подільське вище військове інженерне училище, яке закінчив із відзнакою. Потім здобув вищу освіту в Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Під час повномасштабного російського вторгнення молодий офіцер воював у лавах 70-го окремого полку підтримки, який є формуванням інженерних військ Сухопутних військ ЗСУ. Владислав Продан був командиром роти плавальних машин інженерно-саперного батальйону. Мав позивний Бармен.

Лейтенант Владислав Продан поліг у бою з російськими окупантами 11 жовтня 2023 року в районі селища Ямпіль на Донеччині. Під час ворожого мінометного обстрілу отримав смертельні поранення. Захиснику був 21 рік.

«Життєрадісний і світлий юнак, який був відданий своїй справі. Патріот своєї держави, мужній, цілеспрямований», – розповіла двоюрідна сестра загиблого Аліна Продан.

«Влад завжди говорив: «Хто як не я? Якщо кожен буде цуратись цього, хто буде захищати?». Він був нашою гордістю!Ми до кінця не вірили в те, що його вже немає. Безперервно телефонували йому. Думали: а, може, поранений, а, може, без свідомості, або з телефоном просто щось сталося…» – додала дівчина.

«Владислав був світлим, скромним, порядним юнаком, який ще тільки починав будувати свої плани на життя, вдихав кожну його мить на повні груди, радував своїх близьких і друзів, мріяв, любив… Він любив своє рідне село, своїх односельчан. Був надійною опорою для своїх батьків», – зазначили у Клішковецькій громаді.

«Військова честь і гідність для Владислава Продана були понад усе, – зазначив у прощальній промові заступник сільського голови Анатолій Сапогівський. – Принциповий, чесний, наполегливий, хоч і надто молодий, але вже з твердою громадянською позицією. Він не встиг стати чоловіком і татом, не встиг продовжити себе в дітях, але продовжив своє ім'я та ім'я свого роду в історії. Нестерпний біль втрати сина, брата, щирого друга, надійного побратима пронизує душу і серце всієї сім'ї загиблого, його друзів, друзів-військових та земляків».

«У серцях освітян та його однокласників назавжди залишаться про нього гарні, світлі, теплі спогади. Адже за все своє життя жодного разу не заплямував себе поганим чи негідним вчинком. Мав добру, ніжну душу, в якій вистачало любові й співчутливості до всіх. Активний, життєрадісний, світлий юнак, який ще тільки будував плани на майбутнє та найбільше мріяв про перемогу. Сумуємо разом з рідними. Наш Владислав відтепер у небесному легіоні. Невимовно боляче від того, що йдуть у засвіти ті, кому продовжувати рід, творити Україну, бути майбутнім, натомість вони стають нашою історією, вічною пам'яттю і болем», – зауважила класна керівниця Владислава Світлана Бобик.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам'ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.