Пішов на війну добровольцем та боронив рідну Чернігівщину. Згадаймо боксера Юрія Ворону

Українські військові: Ми вшановуємо пам'ять загиблого боксера Юрія Ворони

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Юрія Ворону.

Його три тижні шукали у лікарнях, навколишніх селах, розміщували сотні повідомлень у соціальних мережах і чекали дзвінка зі словами "Я живий. Все добре". Юрій Ворона - триразовий чемпіон області з боксу, призер міжнародних і всеукраїнських змагань пішов захищати Чернігівщину в лавах ЗСУ у перші дні війни.

«Війна забирає кращих. Він пішов до територіальної оборони у перші дні війни, вчинити інакше він не міг. Він завжди був таким справедливим і чесним хлопцем», – розповів тренер загиблого Валерій Бондаренко.

Востаннє Юрій Ворона вийшов на зв'язок 8 березня 2022 року, а після того зник. Його друзі, знайомі та близькі одразу почали його шукати. Усі соціальні мережі були з оголошеннями про розшук Юри.

«Вони захищали села, пройшли два села, а тоді окупанти почали наступати на Количівку, там був бій. Вони пройшли його, а потім Юру направили захищати Лукашівку. Там був тяжкий бій, наш Юра загинув там від осколкового поранення в голову. Я кажу і досі в це не вірю», – розповіла подруга Анастасія Майборода.

25-річного спортсмена знайшли лише після звільнення села Лукашівка від російських окупантів. Місцеві жителі захоронили українських хлопців у себе в селі, а коли туди зайшли українські війська, вони показали місце, де поховали захисників. Серед них був і Юрій Ворона.

«Я говорю і сльози ллються. Він місяць пролежав в землі, його поховали добрі люди. Я до останнього вірила, що він у полоні або десь поранений, але аж ніяк не мертвий. Він був людиною з великою душею, такий завжди доброзичливий і відкритий. У 25 років він віддав своє життя заради нашого мирного неба над головою. У війні життям одного ми рятуємо тисячі інших», – поділилася Анастасія Майборода.

«Про такого сина, яким був мій Юрчик, можна тільки мріяти,» – розповіла мати загиблого Оксана. – Ми родом з Коропського району. Юра і моя старша на рік донька Іра рано залишилися без батька – він трагічно загинув, коли сину ще й десяти не виповнилося. Ніколи не забуду, як він тоді, маленький, дрібненький, як горобчик, підійшов до мене, обійняв і каже: «Мамо, ми це все переживемо. Все у нас буде добре. Я тебе ніколи не покину».

Загалом, Юрій Ворона був неймовірно талановитою, справедливою і чесною людиною. З видатними спортивними здобутками і глибоким патріотизмом. Він став жертвою війни, але його самопожертва і героїзм завжди будуть пам'ятатися та шануватися.

Головне командування згадує всіх загиблих героїв та висловлює свою повну підтримку та повагу родинам загиблих. Ми вдячні їм за жертовність і завжди пам'ятатимемо своїх героїв.