"Вчення" про сатанізм, тексти молитв за Росію та взаємодія з військкоматами країни-агресорки: що знаходять у московських попів

Із осені СБУ проводить обшуки в єпархіях Російської православної церкви в Україні, РНБО накладає санкції, а суспільство хоче ліквідувати цю мережу ворожої агентури та пропаганди. Проте ліквідувати церкву в демократичній країні складно. Радше влада буде спонукати окремі громади переходити до Православної церкви України (ПЦУ), ловити російських агентів та накладати санкції. Gazeta.ua розбиралася, як українська влада протягом року вторгнення почала протидіяти підривній роботі московських попів, що можна з нею зробити та її історію.

Понад два місяці СБУ проводить заходи на об'єктах РПЦ в Україні, повідомив в.о. голови служби Василь Малюк. Уже є 50 кримінальних проваджень, 19 підозр і п'ять вироків судів. Там це називають "необґрунтованим переслідуванням".

На Закарпатті знайшли нацистську символіку

У чоловічому монастирі РПЦ на Закарпатті знайшли нацистську символіку та "вчення" про сатанізм, тексти молитов за Росію та патріарха Кіріла. У храмах в Херсонській, Черкаській, Житомирській та Волинській областях - прапор "Новоросії", перепустки "федеральних радників" РФ, ікони, які росіяни вкрали з будівлі почесного консула Литви під час окупації Херсона.

У середині грудня СБУ провела обшуки в єпархіях одразу у дев'яти областях. Там знайшли, крім паспортів РФ і "колорадських" стрічок, символіку забороненої "Опозиційної платформи - За життя" і методички щодо поширення російської пропаганди серед парафіян.

У єпархії на Львівщині знайшли фото російських документів "про забезпечення взаємодії з військкоматами РФ". А в одній з церков Закарпаття - прапор "республіки підкарпатська Русь" з текстом гімну "підкарпатських русинів".

В одній із церков у Харківській області - сухпайки російської армії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путін готується до великої ескалації" Олександр Данилюк

Під час обшуків на території Києво-Печерської лаври затримали українця, який може бути причетний до протиправної діяльності проросійського інформагентства "Антван". У чоловічому монастирі на Житомирщині колишніх злочинців, які підтримували зв'язок із росіянами.

Після початку масштабного вторгнення в лютому, РПЦ в Україні у травні провела собор, де заявила, що "розірвала зв'язки з Москвою". Українська влада у відповідь почала допомагати їм. Провладні блогери раптом "розібралися" в церковних проблемах, почали переконувати аудиторію, що "УПЦ МП - не російська". А Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) та СБУ в міру сил перешкоджали переходові парафій з УПЦ МП до Православної церкви України (ПЦУ). Про це пише "Дзеркало тижня".

Це було затишшя перед "бурею". "Розриву з Москвою" не сталося. Стратегія й риторика церковних функціонерів після "історичного собору" не змінилася.

Влітку, з однієї сторони, "добрі священики" РПЦ в Україні пропонували владі "пряника", кажучи те, що та хоче чути. З іншої, "злі священики" активізували протести, хресні ходи та інші масові акції, звернення до владик і парафіян, щоб "припинити гоніння". На Заході "друзі Кремля" підняли хвилю "глибокої стурбованості" через "гоніння на віру". У цій ситуації будь-які "порушення демократичних принципів" можуть стати зручним приводом скоротити підтримку Україні у війні проти Росії.

Якщо українська влада прорахувалася, переоцінивши можливість домовитися з РПЦ в Україні, там теж прорахувалися, коли не врахували того, що люди при владі нині мають величезну підтримку всередині країни, та за її межами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми вдарили по найбільш захищеному ядерному об'єкту РФ" - Валерій Рябих

Владі знадобилося кілька місяців, аби зрозуміти, що її водять за носа. РПЦ не "порвала" з Москвою, а приховала зв'язки глибше, але не дуже старанно. У цьому можна побачити ознаку особливого презирства керівництва церкви до влади України.

17-річний хлопець у трусах в ліжку архімандрита

Ударом у відповідь став рейд СБУ в Чернівецько-Буковинській єпархії, після якого в мережу злили фото 17-річного хлопця в трусах в ліжку архімандрита Микити Сторожука. Він спровокував у інтернеті меми, які посилалися на російську пропаганду про "мальчіка в трусіках". Удар СБУ був прицільним, бо архімандрит Микита - протеже митрополита Київського Онуфрія. Справжнім адресатом був митрополит глава РПЦ в Україні Онуфрій та решта керівництва.

Митрополит Онуфрій через два тижні після "секс-скандалу" висвятив Микиту в єпископи. Підкресливши тим самим, що йому байдуже.

Ті, хто прогнозує "ліквідацію РПЦ в Україні", формують завищені очікування, пише "Дзеркало тижня". Ліквідувати у демократичній країні - складно. Проблему РПЦ доведеться вирішувати іншими методами - юридичними, судовими, економічними. Ця робота триває - обшуки в монастирях і єпархіях, на керівництво наклали санкції. Але це лише початок з очищення української церкви від російської спадщини, яка тягне Україну назад в імперію й СРСР. Російська православна церква - одна з пострадянських структур, які потребують реформування.

Церкву не можна ліквідувати, бо це сукупність вірян, які дотримуються певних доктрин і традицій. Але можна вплинути на церковне керівництво і змінити його політику. Це буде непросто. РПЦ виховала в себе величезну кількість людей, упевнених, що "істинна Христова церква" і "московський патріархат" - синоніми. Тому не потрібно "ліквідовувати церкву", але брехню, яку вона зростила всередині й навколо себе.

Як? На це доведеться відповісти новому керівникові реформованої ДЕСС Віктору Єленському. У нього велика компетенція релігієзнавця та фахівця з церковної політики. Він просував ідею ліквідації РПЦ в Україні протягом усієї кар'єри, прихильник томоса та автокефалії українського православ'я.

РНБО 11 грудня запровадила, а президент Володимир Зеленський затвердив санкції проти керівництва РПЦ в Україні. В СБУ теж анонсують ще більше обшуків у керівників єпархій, щодо яких є інформація про безпекові ризики і зв'язки з Росією, пише ВВС.

Доктор філософських наук Єленський вважається одним з найфаховіших експертів у сфері релігії в Україні. Був народним депутатом і просував створення ПЦУ та отримання томоса. Зустрічався з президентом і доніс йому свої погляди на церковні справи.

У команді Зеленского пройшли шлях до розуміння важливості томоса, автокафелії ПЦУ та роз'єднаності православ'я в Україні

"В адміністрації Зеленського пройшли шлях до розуміння важливості справи. Розуміють, що є проблема і треба її вирішувати. У президента є розуміння, що томос і автокефалія РПЦ - величезний прорив. Є прагнення врегулювати проблеми роз'єднаності православ'я в Україні. Як подолати роз'єднання, такого бачення у президента ще немає, але серйозно почав вивчати ці проблеми", - каже Єленський.

Єленський вважає, що суспільні настрої штовхають РПЦ до змін - щоб реально розірвала відносини з Москвою, засудила колаборантів, щоб її керівники публічно відіслали Володимиру Путіну усі нагороди, які отримали, щоб назвала Росію ворогом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росія програє, але не захоче підписувати жодної мирної угоди" Валентин Краснопьоров

Люди, яких опитали ВВС, вважають, що СБУ зараз працює над трьома цілями: дискредитації діячів РПЦ в Україні, покарання тих, хто намагається публічно критикувати дії влади, а також стимулює вірян країни-агресорки переходити в ПЦУ.

Як і багато речей, пов'язаних із Росією, історія створення московського патріархату в України розпочалася з анексії. Якщо говорити про православну церкву в Україні, то до появи РПЦ в Україні діяла створена ще 988 року Київська митрополія з центром у Києві. У 1687 році Російська церква анексувала та поглинула її. Це підтримав Константинополь, що стало одним із найсуперечливіших рішень у його історії. У 2008 році вселенський патріарх Варфоломій I пояснив тодішнє рішення вимогою історичних обставин і тиском тогочасного царя Росії Петра I. Про це пише сайт "Заборона".

У 1721 році Київську митрополію ліквідували як автономну церкву та фактично перетворили на одну з єпархій московського патріархату. Відбулася також і примусова русифікація церкви, а більшість київських архієпископів стали росіянами. У 1795 році імператриця Катерина II указом ліквідувала Київську митрополію та її єпархії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Перемога наступного року оптимістична перспектива" Конрад Музика

За час свого функціонування в незалежній Україні РПЦ встигла нажити тут чималу кількість власності, переважно нерухомості. На кінець 2021 року мала 12381 парафію, 260 монастирів та 18 навчальних закладів по Україні. Одна парафія - не обов'язково лише церква. Часто священники отримують від місцевої влади також землю і нерухомість. Крім цього, також лаври - монастирі з особливим історичним та духовним значенням, зокрема Свято-Успенська Києво-Печерська, Успенська Почаївська та Успенська Святогірська.

Однак усе нерухоме майно не можна назвати повноцінною власністю РПЦ, каже Єленський.

"В Україні юридичною особою є громада - монастир, братство, і так далі, а не вся церква. Тому переходи від РПЦ до ПЦУ не будуть болісними. Є парафія, у парафії є храм, і парафія хоче перейти разом з храмом, й робить це", - каже він.

Те саме стосується лавр, що юридично належать державі, але передані в користування монашим громадам.

Нинішні відкриття про співпрацю та підтримку "русского мира" РПЦ не перші. У різні періоди новітньої української історії її представники не раз показували діями та словами підтримку Росії. Найкраще це стало помітно після початку російсько-української війни у 2014 році й анексії Криму. Колишній очільник групи "Інформаційний спротив", нині покійний Дмитро Тимчук, розповідав, яку роль зіграли храми та церкви країни-агресорки у війні на Донбасі.

Кожен представник РПЦ - маленька пропагандистська мобільна точка. Їх храми були не просто осередками російської пропаганди, а складами з боєприпасами, зброєю - фактично перевальні бази для російських військ

"Кожен представник РПЦ - маленька пропагандистська мобільна точка. Ми бачили, що храми РПЦ були не просто осередками російської пропаганди. Це були склади з боєприпасами, зброєю - фактично перевальні бази для російських військ. Відомі випадки, коли СБУ затримували священників РПЦ, які очолювали бандформування, що перебували у складі російських військ", - розповідав Тимчук.

Протягом війни підтримка російських бойовиків та найманців служителями РПЦ не згасала. У 2017 році їхні два священники благословили полк "козаків" так званої ЛНР на війну проти України. Не рідкі випадки, коли їх "священники" відмовлялися проводити церемонії похоронів для українських військових.

Керівництво РПЦ теж демонструвало проросійську позицію. Одним з найяскравіших епізодів став момент, коли у Верховній Раді під час зачитування імен загиблих українських солдатів на Донбасі глава РПЦ, митрополит Онуфрій, не підвівся з місця, як це зробили всі інші присутні.

Навіть після повномасштабного вторгнення у лютому представників РПЦ в Україні продовжують ловити на співпраці з "русским миром". Із розслідування проєкту "Слідство.Інфо" відомо, що деякі з храмів продовжують отримувати "гуманітарну допомогу" від повʼязаних із РФ фондів, які теж фігурували у групах "Збір коштів для Новоросії", "Новоросія і майбутнє русского мира" у російській соцмережі "ВК".

12 листопада під час богослужіння в Києво-Печерській лаврі хор почав прославляти Росію та співати "Звон плывёт, плывёт над Россиею, пробуждается Матушка - Русь". А вже наприкінці місяця Служба безпеки України провела обшуки в лаврі задля "протидії підривній діяльності російських спецслужб в Україні". На території виявили осіб без документів, громадян Росії, а також ворожу пропагандистську літературу. Окрім цього, знайшли великі суми грошей - 2 млн грн, більше ніж $100 тис. та декілька тисяч російських рублів. Після цього, 2 грудня, Рада національної безпеки і оборони запровадила санкції проти намісника Києво-Печерської лаври Павла (Лебедя) та низки інших діячів Російської православної церкви в Україні.

Закон, який зобов'язує Українську православну церкву Московського патріархату змінити назву так, щоб вона вказувала на її приналежність Росії, відповідає Конституції. Відповідне рішення ухвалив Конституційний суд 27 грудня. Рішення ухвалив за поданням 49 народних депутатів.

Верховна Рада ухвалила закон у грудні 2018 року. Передбачає, що релігійна організація, чий центр управління знаходиться у країні, визнаній агресором, зобов'язана вказувати це у своїй назві.

Відповідні зміни також мають бути внесені до статуту організації.