Чому важливо випускати депутатів від опозиції за кордон

Прочитавши багато коментарів з приводу депутатів опозиції, які говорять про те, що їх не треба пускати за кордон, і що вони повинні лише сидіти вдома або їхати на передову, хочу розібратись у цьому питанні. Кожен народний депутат - це ресурс України. Якщо депутат є не колаборантом, а добре розбирається в політиці, має закордонні зв'язки і відоме обличчя на Заході, це може бути корисним для нашої держави, особливо в часи війни. Ми повинні це враховувати. Я зараз переглянула фотографії частини делегації, яку Офіс президента відправив до США, і побачила, що деякі з них виглядають не дуже представницько - брудні джинси, пом'яті худі. Чи дійсно складно вдягнути звичайний костюм? І не зайво було б підстригти бороди, щоб виглядати трохи більш офіційно? Я почула від своїх джерел, разом з якими спілкувалась, що наші західні партнери хочуть бачити в делегаціях не лише урядовців, але і депутатів опозиції, ветеранів та представників духовенства з передової. Водночас, Банкова обмежує присутність ветеранів та опозиціонерів у делегаціях. Це важливо враховувати. Нещодавно Єрмак їхав до США і, прийшовши на зустріч, виявився без аплодисментів серед запрошених. Це налаштувало багатьох негативно. Мені здається, що в часи війни депутати повинні робити свою роботу на всі 100% за ті гроші, які ми платимо з податків. Якщо наші західні союзники хочуть поспілкуватись з нашими лідерами або депутатами опозиції, нехай вони їдуть і обговорюють з ними питання зброї, фінансування та можливості накладення нових санкцій. Це важливо зараз. Чим більше голосів за Україну, тим краще. Депутати не повинні сидіти вдома, але працювати в країнах, де є ресурси, технології та бажання допомогти українцям. Я погодилася з думкою першої леді Зеленської, висловленою в подкасті для The Economist, що другий і третій терміни Зеленського - це не дуже хороша ідея. Але її плани щодо відпустки з чоловіком одразу після завершення воєнного стану можуть не розуміти ті, хто живе в умовах повномасштабної війни і не бачить своїх близьких. Шкода, що Банкова постійно говорить про єдність, а насправді займається мочиловом ЗСУ, опозиції та мерів. Не дарма Кличко заявив німцям, що його хвилює загроза авторитаризму і те, що Банкова вважає місцеве самоврядування "атавізмом", що перешкоджає централізації влади. Важко повірити, що в меру столиці потрібно було доходити до такого стану, коли він не може контролювати свої вислови і виражати свою думку без обмежень.