Інтерв'ю «Главкому», що розлютило захисників російської мови

В інтерв'ю для "Главкому" я висловила свою думку про вживання матюків українцями та їх відмінності від російських матюків. Це викликало обурення захисників російської мови, сексистів-мізогіністів (через вживання фемінітивів) та псевдоінтелектуалів, які вважають себе захисниками українських матюків. Я зазначила, що ці "інтелектуали" не розуміють різницю між матюком і лайливим словом.

Уривок з мого інтерв'ю:

"Більшість матюків, які ми чуємо і вживаємо, походять з російської мови. Українці вживають прокльони, які можуть бути злі, добрі або смішні. Прокльони більш притаманні українській мові, оскільки українці за своєю природою добрі. Вживання назв геніталій у лайці характерне для росіян. Українська нація загалом цнотлива та неприйнятлива до образливих висловлювань. Це може пояснюватися тим, що ми ніколи не були загарбниками. Мови народів-колонізаторів є більш агресивними, оскільки ці народи вчиняли насильство над іншими. У нас немає слів, які б не мали аналогів в інших мовах, але мають сексуальне чи образливе значення."

Ще одна вчена, Леся Ставицька, також говорила про цнотливість українців та росіян. Вона вказувала, що українські матюки мають своє коріння в праслов'янській мові, тоді як російські матюки є запозиченням. Росіяни вживають непристойні слова навіть у розмові з матерями і дружинами. Але не всі лайливі слова є матюками, вони можуть мати різне значення залежно від контексту. Лайливі слова є проявом соціальних проблем таких як культурне здичавіння і агресивність.

Також, відповідаючи на запитання критика, я заявила, що Шевченко не використовував матюків і привела приклад з його записників, щоб показати, що "чоловічі слова" не є матюками в кожному контексті.

Отже, висловлюючи свою думку, я намагалася показати, що українські матюки мають свої особливості в порівнянні з російськими. Але використання матюків загалом є проявом проблем у суспільстві. Ліквідація цих проблем можлива шляхом гуманізації суспільної психології.