Прокурор розповів, де зараз живуть Янукович і його поплічники

Віктор Янукович, який став президент-втікач після того, як втік з України в лютому 2014 року, обосновався в Росії. Він отримав тимчасове притулок та проживає у будинку, який він придбав за 50 млн доларів, в елітному мікрорайоні села Барвиха, що знаходиться під Москвою. Про це повідомив Іван Бабенко, заступник керівника Департаменту у справах Майдану Офісу генерального прокурора, за даними "Укрінформ".

За словами Бабенка, також на території Росії перебувають колишній міністр внутрішніх справ під час президентства Януковича Віталій Захарченко, а також його колишні підлеглі Петро Федчук і Сергій Кусюк. Останні двоє навіть служать у силових структурах РФ. Також Микола Азаров, колишній прем'єр-міністр, та Віктор Пшонка, колишній генеральний прокурор, зараз також проживають у Росії.

Олександр Якименко, колишній голова СБУ, колишній міністр оборони Павло Лебедєв і командир "чорної" роти "Беркута" Дмитро Садовник знаходяться в тимчасово окупованому Криму.

Бабенко відповів, що немає можливості розшукати втікачів за допомогою Інтерполу або на підставі двосторонніх міжнародних угод. Їхнє розшукування було заявлено слідством, але Інтерпол повідомив у листах в 2019-2020 роках про неможливість цього.

Спостерігалися випадки, коли Янукович або кто-то з його оточення виїздили навіть в країни третього світу, такі як африканські країни, або країни, які не співпрацюють з міжнародними розшуковими інституціями, але зараз немає достовірних даних про це.

Раніше було повідомлено, що під час розстрілів майданівців у лютому 2014 року Янукович зустрічався з президентом Росії Володимиром Путіним вісім разів. З тим же самим числом разів його колишній міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко розмовляв зі своїм російським колегою Володимиром Колокольцевим.

Читайте також: 

  • 10 років Революції Гідності
  • Річниця розстрілів на Майдані. Як починався кривавий фейк Путіна
  • У революції завжди винна влада, або З чого розпочинався Майдан
  • ДержZрадники. Прізвища, які треба закарбувати у нашій політичній пам’яті