Тверезий погляд на реальність війни

Коли ми виїжджаємо до Європи після тривалого перебування в країні, що переживає війну, першим, що б'є в очі, нічого не випадає.

Між вулицями Києва та Варшави, Львова та Праги, немає жодної візуальної відмінності. На початку, можливо, плутаєш звук ракети з цивільними літаками. Ти звикаючи до того, що в Європі немає комендантської години. Але, насправді, реальність західних міст нічим не відрізняється від українських.

Справжні різниці проявився, коли я почав спілкуватися з людьми. Українці і поляки, українці і чехи цікавляться різними речами. Але, якщо звернути увагу на зовнішність, тут майже немає контрасту. Це, можливо, головний враження від мого першого відпустки після армії.

Війна поділила українські міста на фронтові і тилові. Фронтові доводиться жити в реаліях війни, тоді як тилові, щасливо, тільки час від часу стикаються з війною. І цей комфорт тилової реальності - це нагадування, що Україна не залишилася самотньою від першого дня війни.

Захід взяв на себе роль тилу для українського фронту. Він не тільки постачає українську армію зброєю і снарядами, але і утримує українську економіку. Щомісяця Захід вливає мільярди гривень українському бюджету, що дозволяє Україні фінансувати соціальні витрати і платити пенсії та зарплати. Це означає, що українська економіка менше відчуває тягар воєнного часу.

У нас немає обмежень на споживання, ми не маємо карточної системи. У нас немає обмежень на імпорт, ми можемо придбати все, включаючи автомобілі. Податки на війну не є обов'язковими, з винятком маленького 1,5% військового збору. Нам не потрібно купувати військові облігації.

Професор Кирило Данильченко описував, як заборони особистого споживання вплинули на американців під час Другої світової війни. Вводились обмеження продажу автомобілів, нових шин, обмеження продажу бензину. Але навіть країни, які не воювали, теж вводили обмеження. Швеція, яка залишалася нейтральною, також вводила карткову систему. Український тил не відчуває таких обмежень, завдяки допомозі наших союзників.

Ми ведемо війну, але наш комфортний тил може максимально мінімізувати її наслідки завдяки допомозі союзників. Але, якщо наші союзники зупинять свою допомогу і обмежать фінансування, тоді у нас зроснуть податки та акцизи, збільшаться тарифи на електроенергію та газ. Почнеться інфляція, зменшаться золотовалютні резерви. У такому випадку український тил мусить взяти на себе більше військових обов'язків.

Ми ведемо найбільш масштабну війну в Європі за останні 80 років, але завдяки нашим союзникам український тил може мінімально відчувати наслідки. Тому, якщо хтось думає, що можна втомитися від війни, варто пам'ятати контекст і обставини.

Тільки реалістичний погляд на ситуацію допомагає не втратити зв'язок з реальністю.