«Вибачте, що ми звертаємося до вас з проханням про допомогу» - таку фразу часто можна почути від людей, які дійсно потребують допомоги, але відчувають сором і страх звернутися з цим проханням. Їхня нещаслива ситуація може мати різні причини, багато з яких пов'язані з наслідками психологічних травм, що виникли внаслідок безнадійності, нещастя, життєвих випробувань та відчуття самотності.
Суспільство, яке панувало в тоталітарний період, надихало людей на те, щоб вони покладались лише на свої сили. Неможливо було мати мрії, бажання та звертатися по допомогу. Замість слова "хочу" вживалось слово "треба". Існували партійні лідери, ідоли, вожді, які вважалися "ідеальними" і весь час досягали успіху. Тому людям доводилося наслідувати їх, не виявляти своїх потреб та не виділятися. Всім навчали, що треба стерпіти будь-які нещастя, самотужки подолати труднощі, віддавши своє здоров'я та благополуччя рідним, іноді навіть життя.
Цей сором прохати про допомогу виникає зі страху розчарувати інших, втратити свою репутацію "сильної людини", визнати свої власні слабкості і нездатність. Це страх бути вразливою людиною, що несе Богом створена і люблена.
Повідомляйте про ваши потреби і не бійтеся просити про допомогу. Це не варто соромитися, не страшно і не принижує вас. Навпаки, це є сміливим і абсолютно нормальним кроком, оскільки боротьба з усіма труднощами самому є неможливою. Прохайте - і вам буде дано! Хай Бог допомагає вам у всіх ваших потребах.
