10 років тому, більшість з нас, хто вийшов на Майдан, були знайомі. Сьогодні ж я не знаю 90% членів парламенту.
Тоді, коли ми прийшли до Стелли і Йолки, були піднесені, романтичні і наївні. Тому ми не боялися, чи попадемо в СІЗО, чи опинимося в загальноукраїнській тюрмі. Після перших розстрілів, у нас виникла злість і віра, що добро переможе незалежно від радикальних засобів, адже воно є правильним, патріотичним, і має каміння і самопали в руках. Так це повинно бути.
Після втечі Януковича, ми наблизились до Європи та віддалились від Москви, але лише на крок. Ми не відмовилися від аб’юзерів українського народу, які багато років нєжили його тілом. Ми намагались вийти на діалог, переконати, але дехто навіть спробував заговорити в очі московським диктаторам.
Але, на жаль, мені здається, що деяка частина нас все ще сподівається, що Москва розумітиме та змінить свої плани щодо нас і нас вбивати. Але це нереально. Темний інстинкт нищити те, що є кращим, завжди має місце бути. Його можна зменшити, але не знищити.
Але наші низинні інстинкти, які ми перейняли у них, ми можемо подолати. Ми все ще не відірвали всіх пуповин, які нам вшивав Москва протягом десятиліть. Нам все ще недостає самоідентифікації, це те, чого нас не навчила війна.
Ми все ще не змінили своє мислення правлячої верхівки, для якої крадіжка має бути соромною. Ми не вбачаємо неправильності у схемах. Ми поки що не відмовилися від мрії сісти у владу для збагачення. Це все надто російсько.
Ми підтримували Майдан цінностей, а не векселі для нуворишів, які збагатіли цими роками після Майдану. Ми крокуємо вперед, оскільки перед нами стоїть велика мрія, заради якої страждали наші предки. Хлопці на фронті воюють не лише за території, але й за те, щоб наша країна була відділена від московського впливу. Вони борються за гідне майбутнє, за сильну і незалежну Україну.
Читайте також:
Портал свіжих новин INKORR .
Всі права захищені.
Умови передруку та іншого використання матеріалів видання INKORR.
Партнери сайта:
«Пошук роботи за кордоном»
