Денис Попов журналіст
Буфет віком понад 60 років зберігає адвокат і викладач права, 40-річний Андрій Гринчук. Шафа належала його прадіду Миколі Зубалю (19051984).
Прадід народився в селі Боровичі на Волині, в багатодітній заможній родині. Закінчив три класи церковнопарафіяльної школи, служив у польському війську. Замолоду відвідував "Просвіту", передплачував українські газети та журнали, мав непогану бібліотеку. Одружився з односелицею Серафимою, на чотири роки молодшою. Мали сина й доньку, ще одна донька померла малою.
Під час війни контроль над цією місцевістю мали українські повстанці, діяла Колківська республіка, як тепер її називають. Миколу ще за німців обрали старостою села. Оскільки мав досвід служби, проводив вишколи для вояків. Коли повернулися совіти, всіх чоловіків, які не були в УПА, мобілізували. Так прадід опинився на Харківщині. Після перевірки контррозвідкою "Смерш" його заарештували й засудили до 10 років таборів. Одразу відправили етапом на Колиму. Врятувало, що був добрим теслею, зводив бараки. Згодом дружину й сина депортували в Томську область. Донька, моя бабця, вийшла заміж і змінила прізвище, так уникла репресій.
Микола не добув до кінця табірного терміну рік. Два роки з родиною жив у Магадані під наглядом, а потім потрапив під дію амністії, йому дозволили повернутися в рідне село. Жодного маєтку не лишилося, довелося будуватися з нуля. Перше, що прадід зробив для хати, сам витесав буфет із модрини.
1992 року родина подала заяву про реабілітацію Миколи Зубаля. У президії, яка розглядала справу, був суддя Богдан Плахтій, який іще наприкінці 1980-х виніс смертний вирок упівцю. Очевидно, відмовили.
Тепер я знову намагаюся добитися справедливості. Гортав прадідову справу. Ледь не кожен протокол допиту свідків починається словами: "Он из зажиточных селян". Одне свідчення повеселило: "Коли він був старостою, зібрав на майдані перед церквою людей. Сказав, що прийшов час, коли треба запасатися харчами, одягом і зброєю не для чужої армії, а для нашої. Вона буде битися проти німців і захищати від совітів. Іще він щось багато про історію говорив, але що повторити не можу".
Кілька років тому я був у відрядженні на Волині. Поїхав у Боровичі й забрав із хати буфет. Відреставрував і поставив у себе на терасі. Нагадуватиме про прадіда.
Портал свіжих новин INKORR .
Всі права захищені.
Умови передруку та іншого використання матеріалів видання INKORR.
Партнери сайта:
«Пошук роботи за кордоном»