Загинув під Бахмутом. Згадаймо десантника Богдана Рільника

Кожного дня о 9 годині ранку українці вшановують пам'ять всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні ми згадуємо Богдана Рільника.

Богдан Рільник народився у селі Великосілки Львівської області. Після смерті його батька, він разом із братами та сестрою потрапив в інтернат села Жовтанці, який називався "Вишенька". Проте в 2008 році родина Проциків взяла його та його братів-сестер на виховання. Пастор Михайло Процик та його дружина Ірина, крім двох своїх дітей, виховували ще 11 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Вони назвали сімейний будинок "Джерело життя".

Подружжя Проциків вважали, що гени не вирішують все, а сама дитина обирає свій шлях. Богдан вирос у сім'ї, де була любов до Бога та рідної України.

Після школи Богдан вступив до Львівського коледжу харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій та працював кондитером.

У 2013 році Богдан прийняв хрещення в Церкві Євангельських християн баптистів села Грабовець. Потім, живучи в Львові, він приєднався до церкви ЄХБ "Преображення" та почав допомагати переселенцям під час вторгнення.

1 листопада 2022 року Богдан вступив до 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ, яка боролася за утримання позицій в Соледарі та вела важкі бої під Бахмутом. Там, у центрі війни на Україні, 27 лютого 2023 року Богдан Рільник загинув від кулі снайпера.

Мати-вихователька Ірина Процик написала: "Дякуємо Богу за такого сина. Він завжди буде живим у нашому серці".

Солдати 77-ї бригади, які воювали з Богданом Рільником, відзначали його доброту та щирість. Вони писали: "Він був іншим, ніж ми всі. Всім нам буде його дуже бракувати, але він назавжди залишиться в нашій пам'яті".

Богдан був щасливий батько двох донечок, Домініки та Даринки. Він їх ніжно називав "мої дівчатка, мої принцеси".

Через місяць після смерті Богдана, його дружина написала: "Ми сумуємо за тобою. Домініка знає, що її тато мужній і має спеціальне завдання захищати нас. Дарінка, хоч і маленька, вже навчилася говорити слово "тато".

Усі ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які втратили свої життя в цій війні. Ми пам'ятаємо про загиблих, запалюємо свічки пам'яті і схиляємо голови під час хвилини мовчання. Ми шануємо громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність нашої держави, незалежно від того, чи це були військові, цивільні або діти. Ми пам'ятаємо тих, хто загинув внаслідок російського вторгнення на нашу землю.