Рабське мислення. Чи варто чекати протестів від росіян?

Якщо раніше поняття "рабське мислення" вживали точково, то останні роки це словосполучення характеризує населення цілого шмату землі поряд з Україною. І хоча офіційно такого діагнозу не існує, ми закладаємо схожі поняття в цей термін. Фактично це когнітивна та емоційна обмеженість. Здебільшого люди з рабським мисленням менш акцентовані на позитивних моментах та більш сконцентровані на негативізмі, що у перспективі знижує їхню продуктивність. Тож пропоную розглянути феномен цього явища й розібратися, що формує таке мислення та чи варто чекати революцій від цілої нації з рабським мисленням.

Рабське мислення це спосіб мислення, що призводить до повторення певних патернів поведінки та способів оцінки ситуації, яка, в свою чергу, формує рабські наративи та ідеї, що не дають людині жити в демократичному суспільстві та виявляти власну індивідуальність. Інакше висловлюючись, рабське мислення це такий спосіб мислення, який формує рабський спосіб життя. Тобто обмеженість, нездатність виявляти себе, розвивати інтелектуальні здібності, адаптуватися до нових умов та норм цивілізованого суспільства.

Як приклад неспроможність росіян сприймати той факт, що їхні "традиционные ценности" давно втратили актуальність. Вони не розуміють, що у світі є абсолютно інше, здорове розуміння демократії. Вони плекають віру в те, що Росія наддержава, що має воювати, хоча це давно неактуально і все можна вирішити демократичним, дипломатичним шляхом. Рабство це, по суті, відсутність свободи, а росіяни затяті противники свободи.

Щодо психологічних аспектів, які сприяють формуванню подібного мислення, в першу чергу це глибинне переконання на кшталт: "Ми ні на що не можемо вплинути", "Краще залишити все, як є. Якщо ми чинитимемо опір, стане тільки гірше", "Могло бути й гірше, ніж зараз. Радіємо тому, що є" тощо. Такі глибинні переконання, моделі поведінки, небажання вносити елемент новизни у власне життя та відмовитись від старих традицій сприяють покірно-пасивному мисленню.

В одному з етерів я розповідав, які чинники впливають на формування подібного мислення у цілої нації. Помилково може видатися, що всі проблеми лише через відповідні наративи у медіапросторі, але насправді можна виділити кілька причин цього явища.

1. ЗМІ. Так, вони дійсно впливають на формування певних патернів мислення. Може здаватися, що у телевізорі відтворюється безпосередньо те, що відбувається в країні. Однак насправді все, що транслюють медіа, формує уявлення про те, що відбувається в країні, і відповідно до цього люди діють. Якщо регулярно транслювати, що ми вільна держава, постійно говорити про те, що ми зможемо побороти ворога, люди будуть акцентовані на таких позитивних наративах і вестимуть країну до свободи.

І зворотний приклад: якщо постійно поширювати інформацію про те, що усі від нас відвернулися, світ ворожий, нам потрібно воювати, інакше нас скривдять тощо, цілком логічно, що у людей буде уявлення про те, що їхнє життя нічого не представлятиме, якщо вони не будуть триматися разом і ненавидіти весь світ. І я зараз не про єднання задля перемоги, а про єднання через страх та почуття власної безпомічності.

2. Біологічний фактор. Не секрет, що в Росії національним спортом та найпоширенішою розвагою є вживання алкоголю. Насправді існує кореляція та взаємозв'язок між патологіями різного фізичного, психологічного характеру та залежностями. Тож зловживання будь-якими психоактивними речовинами завжди залишає свій слід на фізичному та ментальному здоров'ї.

Чим гірші умови життя в країні, тим менше шансів у її населення почати критично мислити

3. Незадоволеність базових потреб. Низький рівень соціального забезпечення, застарілі підходи в освіті та низький рівень медичного забезпечення все це сприяє так званому ефекту розриву емпатії. Тобто чим гірші умови життя в країні, тим менше шансів у її населення почати критично мислити. Для того, щоб мислити категоріями вищого порядку, необхідно задовольнити свої базові потреби. Якщо говорити про росіян, їм просто немає коли думати про права і свободи, куди пріоритетніше забезпечити собі виживання на примітивнішому рівні.

4. Політичний устрій. Росія є замкнутою системою через відмову взаємодіяти з більш розвиненими країнами. Її народ та правителі досі підтримують царський лад. Їм справді подобається жити минулим, називаючи себе імперією. Тобто цей народ століттями був під гнітом царя і досі щиро пишається таким положенням, тож не дивно, що рабське мислення має настільки міцне коріння.

5. Зручність. Насправді у рабської позиції є свої "плюси". Люди з таким типом мислення фактично віддають своє життя "царьку" та ні за що не відповідають. Вони не відчувають відповідальності, не будують плани, не приймають самостійних рішень, бо за них вже усе вирішили.

Ні. Коли ми говоримо про рабське мислення однієї людини, є високі шанси це скорегувати, змінити певні патерни та схеми. Коли ж ми говоримо про цілу націю на зміни чекати не варто.

Жодні втрати на фронті, злидні та утиски прав не змінять росіян

І тут проблема не лише політична. Володимир Путін кілька разів ставав президентом з простої причини його обирав народ. І коли старець дійде логічного кінця, народ обере такого самого диктатора, бо вони звикли бути підконтрольними. Тож навіть якщо новий президент спробує впровадити демократію, ці люди просто не захочуть нічого міняти. І жодні втрати на фронті, злидні та утиски прав не змінять росіян. Вони будуть мовчати та покірно йти на гільйотину.