Чи стане Україна локомотивом, що веде людство у майбутнє?

Конструкторське бюро відрізняється від заводу своїм підходом до роботи. У KB тестують теореми, проводять експерименти з гіпотезами і мають більше можливостей для креативності. КБ - це свобода дій, лабораторія майбутнього. Тут помилки не сприймаються як катастрофа, а як шанс на розвиток. Тут не чекають на протоколи - їх створюють.

Пару років тому Україна була своєрідним конструкторським бюро, яке пробувало показати світові свої можливості. Ми дивували ворогів, друзів і самих себе. Ми змінювали прогнози і порушували правила. У Києві, де були блокпости і ракети, але де можна було проїхати від краю до краю за півгодини і де більшість проблем вирішувалась по кілька телефонних дзвінків, була символом цієї лабораторії, де українці здійснювали неможливе.

На жаль, ми не змогли перетворити нашу харизму в стійку систему. Ми не змогли переорганізувати державу за нашими алгоритмами, які ми відкрили в Києві. І ці алгоритми з ностальгією згадують всі, хто пройшов через події у столиці в 2022 році. З того часу Українські Збройні Сили виросли до мільйона солдат, ми отримали озброєння від західних партнерів, президент України став політичною зіркою, але ми щось важливе втратили...

Це очевидно, що наш напіврадянський завод "Україна" майже повністю поглинув КБ. Але ключ до нашої перемоги полягає у тому, щоб перебудувати державний апарат за алгоритмами, які домінували в Києві навесні 2022 року. Нажаль, інновацій все менше, а бюрократії все більше. Влада і громадяни часто не підтримують один одного. Камуфляж, який так раділи носити українці навесні 2022 року, стає непотрібним. Для багатьох політиків важливіше зберегти владу, ніж перемогти ворога.

Зараз очевидно, що ми мали можливість, але не скористалися нею, щоб перейти на новий рівень. Нажаль, ми схожі на нашого ворога, проти якого ми воюємо. Тому ключ до перемоги зараз не в кількості зброї, а в мотивації та ефективності нашої влади. В організації українського суспільства. В самому українському житті.

Це стає нормою. І світ втрачає цікавість до нас. Наш старий державний конвеєр, на відміну від інноваційного КБ, не захоплює і не надихає. Ми, як колись Сагайдачний, досягли Арбатської брами Москви, але востаннєй черзі зупинились кілька метрів від мети, не здолавши якісь внутрішні перешкоди, що зупинили нас від справжнього майбутнього...

Що сталося? Чого ми злякались? Я не можу сказати. Але українська влада так і не вміла впровадити наш унікальний досвід весни 2022 року. Досвід, коли Україна не просто відмовилася підкорятися ворогу, але на короткий час стала світовим центром соціальних інновацій. Ми змінювали встановлені погляди і навʼязували свої правила.

Метою України є відкрити нові горизонти і експериментувати з новими формами і сенсами. І тому ми можемо перемогти у своїй війні, лише якщо ця війна буде революційною. Лише якщо вона змінить нас - як владу, так і суспільство - настільки, що ми не захочемо повертатися назад, в 1991, 2014 або 2022 рік...