Чому Україна втратила ядерну зброю

Часто почуваю у вказівці відносно відомого «Будапештського меморандуму», що «українці глупі» тому, що «віддали ядерну зброю просто так».

Але тут потрібне певне пояснення. Українці саме тоді не були глупими, і всі опитування громадської думки показували, що українці проти того, щоб віддавати ядерну зброю. Я, звичайно, добре знаю рівень розвитку українського суспільства на початку 90-х років, але навіть ті вчорашні громадяни СРСР розуміли просту істину: зі зброєю ти явно краще захищений, ніж без зброї. Це на рівні інстинктів. Зокрема, про самовиживання.

Отже, українців тоді ніхто не запитував. Найважливіше питання в історії сучасної України не виносилося на референдум. Більше того, сам «меморандум», виходячи з сутності документу, не ратифікувався парламентами. Так, Україна приєдналася до «Договору про нерозповсюдження ядерної зброї», але «найважливіший документ» не отримав ратифікації.

Отже, як це сталося, що такі важливі рішення підписувалися без будь-якої навіть формальної згоди «верховного носія влади – народу»?

Самі політики, які тоді були при владі, дуже любили розповідати, як шантажували їх, як їм викручували руки і т.д. Але це обман. Звичайно, держави Заходу тисли на Україну, і саме вони (а не Росія) змусили нас здати зброю. Але вони це робили, перш за все, фінансовими методами. Давши або не давши гроші українській владі. Насправді, це тривало дуже довго. Отже, якщо розібратися, то Захід просто позбавив Україну ядерної зброї через корупційні схеми, паралельно забезпечуючи українську «політичну еліту». Звичайно, ці «комуністи та комсомольці» були цікавими персонажами, але якщо їх почали так відверто корумпувати, то чим відмовитися.

Я не думаю, що саме так народилася наша легендарна корупція, але все ж трохи смішно, коли зараз про неї говорять нащадки тих, хто завдяки цій корупції здійснив роззброєння України.