Першокурсник добровільно пішов на фронт і загинув. Згадаймо 18-річного Максима Василишина

Кожен день о 9 ранку українці вшановують згадку про жертви російсько-української війни. Сьогодні ми згадаємо Максима Василишина.

18-річний солдат Максим Василишин, позивний Паджеро, загинув 18 червня 2022 року в районі села Вірнопілля Харківської області, під час виконання бойового завдання. Він отримав смертельну мінно-вибухову травму.

Максим народився у місті Новий Розділ на Львівщині. Після закінчення 9-го класу він вступив до Львівського військового ліцею імені Героїв Крут, а пізніше навчався в Українській академії лідерства.

Максим був бажаючим подорожувати та фотографувати. Він мріяв про власну справу і вчився на 1-му курсі факультету міжнародних економічних відносин та інформаційних технологій Львівського торгово-економічного університету.

Кредо Максима Василишина було: "Радій кожному дню".

Коли почалася повномасштабна війна, Максим приєднався до самооборони Львова з першого дня. 27 лютого він поїхав до Києва, щоб обороняти столицю, як частина окремого полку спеціального призначення "Азов".

Після визволення Київщини Максим приєднався до 49-го окремого стрілецького батальйону "Карпатська Січ" Збройних сил України. Він працював оператором відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу розвідувальної роти.

Від початку війни він був добровольцем на фронті, так само як його батько Роман Василишин.

"У Максима завжди було багато ідей та планів, він мав неабиякий підприємницький потенціал і цілеспрямованість, і він не боявся ризикувати та випробовувати нове. Під час навчання в Академії він завжди носив з собою книгу про підприємництво. У 17 років Максим вже мав декілька власних справ і мріяв про створення справжньої бізнес-імперії. У своїх есе він часто надихався іншими людьми і принципово намагався бути прикладом. "Я хочу показати усім українцям, що ми можемо досягти все, що хочемо, якщо будемо намагатися цього досягти. Я хочу, щоб всі українці мали можливість досягти успіху", - говорив Максим", - в такий спосіб колишня студентка Української академії лідерства описала Максима.

"Макс, у тебе було так багато планів...", - розпачливо написав про свого перспективного друга його товариш.

"Ти змінив моє серце... У ньому з'явилися пусті кімнати для кохання і пам'яті. Це не смерть... Це життя, яке забрала росіянська агресія... Це моє життя, але ціною друга..." - написала подруга Максима після отримання вісті про його смерть. І вона згадала останній розмін з ним: на питання "Будь обережнішим там" він впевнено відповів: "Я прийшов перемагати, а не вмирати"...

Максима поховали на Марсовому полі Личаківського кладовища у Львові.

9 листопада цього року виповнилося б 20 років Максимові. У його ліцеї того дня було відкрито меморіальну дошку.

"Главком" приєднується до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять всіх українців, що загинули, боронячи Батьківщину. Ми згадуємо тих, хто помер від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті і приклоняємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання. Ми вшановуємо яскраву пам'ять громадян України, які пожертвували своїм життям за свободу і незалежність держави: військових, мирних жителів, дітей та всіх тих, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та через напад російських військ на українські міста і села.