Результати PISA. Як змінити підходи до навчання українських дітей

У першій половині грудня в Україні перетнулися три масштабні ініціативи. Перша – оприлюднення і обговорення результатів PISA-2023. Друга – підготовка Державного стандарту старшої профільної школи і презентація глобальної інноваційної візії України.

Попри те, що всі вони політично мають спільну парасольку – Міносвіти і Мінцифри, кожна зі згаданих подій комунікаційно існує у своїй бульбашці, зі своїми зацікавленими сторонами і прагматиками. Проте я би волів їх розглянути разом. Вони, по суті, про один взаємопов'язаний процес, у якому знання та інтелектуальний потенціал позначаються на економічному зростанні і конкурентоздатності країни.

Якщо ми думаємо про школу як про місце, де діти навчаються і отримують знання і, бажано, хороші оцінки, аби колись з них, «вийшли люди», то втрачаємо щось суттєве. Освітні управлінці і вчителі можуть скільки завгодно продовжувати обговорювати і вдосконалювати стандарти і програми, але у них має бути хоча б відчуття того, що відбувається у сферах (цілих індустріях, власне), які цікавлять учнів і куди ті невдовзі можуть потрапити як спеціалісти. Лише тоді вони зможуть допомогти випускникам бути максимально підготованими. Як і навпаки, ті, хто думають про створення високотехнологічних виробництв, по-перше, мають бути дуже зацікавленими стейкхолдерами університетів, які здатні підготувати інженерів та дослідників, а по-друге, цікавитися, що відбувається у лабораторіях, над якими темами працюють науковці, чи є у них достатньо ресурсів, аби завтра можна було придбати або замовити розробки, технологію для нових продуктів. Отже, спробуємо поєднати всі ці крапки.

Почну з PISA

PISA – це Міжнародне дослідження якості освіти (Programme for International Student Assessment), започатковане ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) у 1997 р., оцінює грамотність 15-річних учнів у трьох ключових освітніх галузях: читання, математика та природничо-наукові дисципліни. Дослідження PISA не просто з’ясовує, чи можуть учні відтворювати знання, воно передусім досліджує, наскільки добре вони можуть застосовувати вивчене у незнайомих умовах, як у закладі освіти, так і поза ним. Розробники дослідження наполягають, що сучасна економіка винагороджує людей не за те, що вони знають, а за те, що вони можуть зробити зі своїми знаннями.

Україна вперше взяла участь у дослідженні у 2018 р. І тоді виявилося, що результати, які показують наші школярі, на рівні нижче середнього як у Європі, так і у країнах ОЕСР. Лише 58% українських школярів досягнули базового рівня математичної грамотності, 59% – читацької грамотності, 66% – природничо-наукової. Попри те, що вважалося, що українська школа дає більше знань, ніж середньостатистична європейська.

Стратегія інновацій

Стратегія інновацій стала відповіддю Мінцифри на виклики, які постають перед країною внаслідок повномасштабної війни, краху глобальної архітектури безпеки, розхитування демократичних інститутів у розвинутих країнах і водночас – черговим технологічним стрибком. Аби вистояти і перемогти Україні варто менше залежати від постачання високоточного озброєння, змінити структуру економіки, уникати вузького напрямку постачання сировини і ціни на неї на світових ринках. Інновації суттєво залежать від людей і рівня їх освіти, від можливостей залучити тих, кого називають талантами.

У 2021 р. експерти Національного бюро економічних досліджень Кембріджського університету дійшли трьох основних висновків:

1. Збільшення інвестицій у розвиток базових навичок допоможе забезпечити всім потенційним майбутнім інноваторам можливість досягти так званої «межі знань» і скористатися перевагами своїх природних талантів.
2. Дослідницькі університети відіграють ключову роль у створенні знань та інновацій. Відтак демократизація доступу до них, а також збільшення державних інвестицій у них, ймовірно, принесуть великі вигоди з точки зору інновацій. За умови, якщо там забезпечено належний рівень досліджень і якості освіти.
3. Технологія сама по собі не є панацеєю, вона має значний потенціал для того, щоби знизити вартість надання надзвичайно ефективної персоналізованої освіти. Програмне забезпечення може бути використане для зміни ролі викладача. Освітні інновації, такі як комп'ютерне навчання, можуть забезпечити персоналізовану підтримку та зворотній зв'язок за меншу ціну, ніж репетитор, допомагаючи більшій кількості майбутніх інноваторів досягти успіху у перші роки навчання у школі та розширюючи потенціал талантів.

Як і інновації, освіта є кумулятивним процесом і доступ до знань вищого рівня залежить від доступу до базової освіти та навичок у перші роки життя. Сама по собі освіта, ймовірно, не може зробити когось великим інноватором. Однак, якісна освіта просто необхідна для того, щоби вивести потенційних інноваторів до кордонів знань.

Одна з проблем, що потребує вирішення у рамках стратегії, це створення кращої віддачі людського капіталу в економіку. Зокрема через підвищення продуктивності праці. Тут будуть потрібні і більше технологіч