Стара Європа потребує нових підходів

Результати виборів у Нідерландах, а до того у Словаччині та Швейцарії, протести в Ірландії – це показник того, що в найближчі роки праві сили будуть зміцнювати свою позицію в Європі. Наступними в цьому списку будуть Швеція, Франція, Німеччина та інші європейські країни.

Цей процес є закономірним, оскільки історія розвивається циклічно, але цього разу на циклічність вплинула провальна міграційна та мультикультурна політика.

Хоча ми не зможемо запобігти наближенню правих сил до влади в Європі, ми повинні усвідомити кілька фактів, щоб зрозуміти, як діяти далі.

По-перше, майже всі ультраправі та деякі праві партії в Європі симпатизують Путіну, вважаючи його однією з ікон світового консерватизму.

По-друге, майже всі, за винятком кількох, ультраправі партії Європи виступають проти України, оскільки вбачають її як маріонетку лівих, глобалістів та ворожу країну. Для західних політиків ідеологія досі має велике значення.

По-третє, для ультраправих партій Україна є потенційним джерелом додаткових мігрантів, яких вони не хочуть приймати.

У такій ситуації нам необхідно підтримувати співпрацю хоча б на парламентському рівні з усіма європейськими силами, що їх підтримують мільйони європейців, і з правими партіями також.

Інакше настав момент, коли у Європі ми залишимося самі.

Ми маємо пояснити європейським та американським правим те, що в конфлікті з Росією ми захищаємо не глобалістів чи ліві ідеї, а нашу землю, традиції, цінності і мову – все, що має принципове значення і для них.

Ми також повинні пояснювати їм на прикладах штучність путінського консерватизму та його антиєвропейську спрямованість, зокрема спробу ісламізувати Росію, орієнтацію на Китай та переслідування правих сил в цій країні.

Нові часи не є катастрофою, вони просто потребують нових підходів. І нам потрібно навчитися приймати ці нові підходи.