"Тисячі дорослих та дітей пережили сексуальне насильство росіян, але мало хто заявив про це" – The Guardian

Стаття у британському виданні The Guardian

Коли російські війська окупували село Галини неподалік Бучі, вона намагалася поводитися стримано. Залишалася вдома і, коли їжа закінчилася, виживала за рахунок залишків курячого корму, зібраних ночами у її саду. Однак до дверей підійшли двоє молодих солдатів і звинуватили її в тому, що вона приховує українських військових. Вони розділи її догола і зґвалтували.

61-річна Галина повідомила про свій випадок українську поліцію незабаром після того, як навесні минулого року російські війська відійшли з Київської області. Минуло 15 місяців, але в неї немає жодної інформації про свою справу, і вона щосили намагається рухатися далі.

Марина пережила сексуальне насильство, перебуваючи у в'язниці в Донецьку, де її тримали під вартою за проукраїнську позицію. Її особистість не розголошується, бо її чоловік, цивільний, досі перебуває там. Звільнена минулого року, вона подала офіційний звіт разом із великою групою інших колишніх затриманих. За справу так і не взялися, і їй не сказали чому, але вона готується порушити нову справу - як фізична особа.

"Сексуальному насильству приділяється мало уваги. Це не розглядається так само, як тортури чи інші військові злочини, тому що немає ані належного механізму, ані відповідних законів", - сказала вона.

Тисячі, а можливо, десятки тисяч жінок, дітей та чоловіків зазнали сексуального насильства з боку росіян

Галина та Марина дві з тисяч, а можливо, десятків тисяч жінок, дітей та чоловіків, які, на думку активістів, зазнали сексуального насильства. Це військові злочини, з міжнародного гуманітарного права. Однак зараз вони одні з небагатьох, хто повідомив про те, що з ними сталося.

Генпрокурор України зафіксував понад 97 тис. повідомлень про ймовірні воєнні злочини, скоєні силами вторгнення. До них належать тортури, вбивства та атаки на цивільну інфраструктуру. Проте станом на серпень розслідували всього 208 випадків сексуального насильства.

Хоча Україна докладає зусиль для реєстрації та переслідування воєнних злочинів, цифри вказують, що сексуальне насильство залишається прихованим злочином. Зґвалтування давно використовувалося як зброя війни у всьому світі, але притягнення людей до відповідальності за це відбувається рідко. Важко знайти винних та довести, що це був наказ когось із керівництва.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Маємо нову потенційну загрозу через Північну Корею" Олександр Мусієнко

В Україні ті, хто вижили, йдуть довгим шляхом до правосуддя. Перевантажена правова система, соціальна стигматизація, недостатня поінформованість про те, що є сексуальним насильством, і необхідність законодавчої реформи - все це може перешкодити людям висловлюватися.

"Люди живуть невеликими громадами і хочуть зберегти те, що з ними сталося, усередині сім'ї. Деякі люди, зокрема поліцейські, перекладають провину на вас. Вони кажуть: "Ну, ви вирішили залишитися під окупацією. Якби поїхали, цього б не сталося". Це засмучує людей і такі випадки не заохочують інших повідомляти про відповідні злочини", - каже Галина.

Катерина Павліченко, заступниця міністра внутрішніх справ, координує роботу підрозділів поліції, які розслідують сексуальне насильство в умовах війни. Вона сказала, що жорстокість та інтенсивність повномасштабної війни поставили перед поліцією проблеми, з якими вони раніше не стикалися, і їм довелося швидко адаптуватись.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україна досягне своїх військових цілей" Пітер Дікінсон про візит Блінкена

"Це був процес навчання. Ми документували випадки сексуального насильства з 2014 року, коли підконтрольні Росії сили захопили Крим, але після вторгнення масштаби злочинів різко зросли. Зараз ми накопичили досвід, і коли контрнаступ звільнить нові райони, будемо ефективнішими", - каже вона.

Більшість зареєстрованих випадків сексуального насильства сталося в умовах окупації, таких, як в Київській, Харківській та Херсонській областях. Поліція не має доступу до територій, які все ще під контролем Росії, тому їм залишається тільки чекати, поки ЗСУ їх звільнять.

Тим часом, за словами Павліченко, вони створили вісім спеціалізованих робочих груп, які складаються переважно з жінок, які здійснюють поїздки раніше звільненими районами, щоб спонукати тих, хто вижив говорити. Слідчі проходять навчання, як делікатно вести справи, а також створено гарячу лінію та веб-сайт для повідомлення про відповідні справи.

Україна намагається провести зміни до законів, які дали б жертвам сексуального насильства особливий статус та право на державну фінансову підтримку

Україна намагається провести зміни на законодавчому рівні, які б надали жертвам сексуального насильства особливий статус і дали б їм право на державну фінансову підтримку, що могло б спонукати людей повідомляти про такі злочини в майбутньому.

Кримінальний кодекс країни не визначає сексуальне насильство на ґрунті війни окремо від інших форм сексуального насильства. Це означає, що ті, хто вижив, не набувають такого ж правового статусу, як жертви інших видів воєнних злочинів, таких як незаконне затримання, втрата майна чи тортури. Ці жертви отримують державну фінансову підтримку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Китайці декілька разів натякали Путіну закінчувати війну. Побачили слабкість" - полковник

Уляна Токар'єва, заступниця міністра соціальної політики, повідомила, що Верховна Рада розглядає закон про надання цього особливого статусу, а також низку підзаконних актів, що описують сексуальне насильство в умовах війни. Зміни відкриють можливості для надання соціальних, медичних та психологічних послуг та дозволять краще карати правопорушників.

Офіційні особи та міжнародні групи, такі як ООН, назвали застосування Росією сексуального насильства в Україні стратегічною програмою дегуманізації. Жахливі історії, вже оприлюднені, вони охоплюють людей похилого віку, дітей, віком від чотирьох років, цивільних затриманих та військовополонених.

Близько третини випадків сексуального насильства були спрямовані проти чоловіків

Хоча основна тяжкість сексуального насильства припадає на жінок, близько третини випадків, зареєстрованих генеральним прокурором України та агентством ООН із сексуального та репродуктивного здоров'я, були спрямовані проти чоловіків.

"Чоловіки можуть зазнавати додаткової соціальної стигматизації. Вони не хочуть, щоб їх вважали жертвами чи слабаками, тому мало хто готовий говорити публічно", - сказав Володимир Швербаченко, голова Східноукраїнського центру цивільних ініціатив, неурядової організації, яка документує конфліктні ситуації та порушення прав людини.

Швербаченко, який документує сексуальне насильство з 2014 року, був першим, хто передав справу з України до Міжнародного кримінального суду. За його словами, зареєстровані злочини включають групові зґвалтування, зґвалтування батьків на очах у дітей та навпаки, встановлення камер у туалетах місць утримання під вартою та катування сексуального характеру, такі як відрізання геніталій, удари по них електричним струмом, або кастрація.

"Дехто з тих, хто вижив, повідомив, що після того, як вони зазнали насильства, їм сказали: "Тепер ви не зможете мати дітей", або: "Ми робимо це, щоб перешкодити українцям розмножуватися". Це руйнує життя людей", сказав Швербаченко.

Україна та ООН недавно розпочали інформаційну кампанію, щоб спонукати людей, які, можливо, зазнали менш відомих прикладів сексуального насильства, пов'язаного з війною, говорити. До них належать загроза зґвалтування, свідоцтва про сексуальне насильство щодо інших, роздягання догола, наведення пістолета на репродуктивні органи та будь-які дії, що мають сексуальний підтекст.

"Люди можуть не розуміти, що те, що з ними сталося, сексуальне насильство, поки їм не допоможуть розібратися з цим", - каже Олена Сичова, психолог Запорізького центру допомоги постраждалим ООН, одного з 11 по всій країні.

Ті, хто не отримує допомоги, ризикують отримати серйозні психологічні травми. Повільний шлях правосуддя також може мати глибокі наслідки для психічного здоров'я

Ті, хто не отримує допомоги, ризикують отримати серйозні психологічні травми, такі як посттравматичний стресовий розлад. Повільний шлях до правосуддя може мати глибокі наслідки для психічного здоров'я.

В офісі Павліченко повідомили, що 71 із 208 випадків сексуального насильства, в яких постраждала 81 особа, перебуває на стадії кримінального розгляду. У деяких випадках злочинців встановлено, але не знайдено, а в інших їх вже вбито на полі бою. Це може розчарувати тих, хто вижив.

"Люди приходять до правоохоронних органів, повідомляють про подію і чекають одразу на суд і покарання для тих, хто завдав їм шкоди. Але якщо це займе багато часу або справа піде не так, як очікувалося, це призводить до ще більшого розчарування та тривоги", - каже Сичова.

Деякі можуть вирішити не доводити справу до суду через травму, яку їм завдають повторні докладні показання.

Для Галини та Марини справедливість дозволила б їм рухатися далі, відчути впевненість у тому, що Україна демократична держава, яка відповідає їхнім потребам, та відновити почуття впевненості у своєму житті.

"Я просто хочу досягти справедливості, хочу, щоб усі були покарані. Це допомогло б мені відновитись психологічно", - каже Марина.

Переклад Gazeta.ua